"Третій рейх", залишивши такий помітний слід в
історії 20 століття, як це не парадоксально, проіснував лише 12 років, з 1933
по 1945 рр. в країні, що дала світові Лютера, Гете, класичну філософію, Ніцше,
Планка, Ейнштейна. В цей незначний навіть для одного покоління строк Німеччина
перетерпіла жахливу метаморфозу.
"Третій рейх" (або Нацистська Німеччина, мала офіційну назву Німецька Імперія (нім. Deutsches Reich)) - офіційна
нацистська назва режиму правління, що існував у Німеччині з січня 1933 по
травень 1945 років під керівництвом Націонал-соціалістичної Німецької
Робітничої Партії (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei,
NSDAP). Лідером країни був Адольф Гітлер, у 1933 як Канцлер, з 1934 —
Голова Держави. Німецька Імперія припинила своє існування внаслідок Другої
Світової війни.
В епоху становлення нацистської держави верховенство
Гітлера було абсолютним. Гітлер розцінював нацистське правління як логічне
продовження двох попередніх Німецьких імперій. Перший рейх - Священна Римська
імперія німецької нації - існував з 962 р., з часу коронації у Римі Отто
Великого, другого правителя із Саксонської династії, до його покорення
Наполеоном у 1806 році. Другий рейх був заснований Отто фон Бісмарком у 1871
році і проіснував до 1918 року. У 1923 році німецький письменник-націоналіст
Артур Мєллєр Ван ден Брук використав термін "Третій рейх" для назви
своєї книжки. Гітлер з наснагою сприйняв цю назву для визначення нової імперії,
яка, на його думку, проіснує тисячу років. Ця назва приваблювала його ще й
тому, що мала якийсь містичний зв'язок з середньовіччям, коли "третє
царство" вважалось тисячорічним.
Одним з гірких уроків революції у листопаді 1918 року
було усвідомлення того, що існує неясний взаємозв'язок між демократією та
анархією, що хаотичні стани і є власним, непідробленим виразом істинного
народовладдя, а сваволя - його законом. Звідси неважко витлумачити сходження
Гітлера як останню спробу утримати стару Європу в умовах звичної величі. Не
складає праці, розширивши ці уявлення до глобального рівня, розпізнати в них
ситуацію раннього етапу знаходження фашизмом своїх прихильників: це ті маси
середнього прошарку, які - на фоні загального панічного настрою - бачили себе у
повільно задушливих їх обіймах, з однієї сторони, профспілок, а з іншої -
універсальних магазинів, в обіймах комуністів і анонімних концернів. І, врешті
решт, появу Гітлера можна розуміти і як спробу затвердження свого роду третьої
позиції - між обома пануючими силами епохи, між лівими та правими. Хоча третя
позиція, до якої прагнув Гітлер, і повинна була загарбати весь континент, але
її енергетичним ядром повинна була бути Німеччина: місія рейху полягала в тому,
щоб дати Європі нові стимули і використати її як резервуар сил для світового
панування Німеччини.